Історія Іллінеччини сягає глибини віків. Численні археологічні пам’ятки свідчать про те, що територія району була заселена у найдавніші часи. Тут вченими виявлені сліди поселень неолітичних племен. Свій відбиток на розвиток краю зробив мідно-кам’яний вік. А уже під час розквіту трипільської культури на землях району, як стверджують історики, існувало понад десяток поселень.
Мовчазним свідком бронзового віку є відома могила Сорока, що знаходиться на узбіччі автошляху Іллінці-Дашів-Гайсин. Тоді ж виникло й велике городище, обнесене високим і довгим валом, поблизу Кальника.
На курганах, які бережуть в собі матеріальну культуру скіфів-орачів, було знайдено речові пам’ятки – вироби із заліза, бронзи і золота. Таких земляних насипів у Надсоб’ї було близько трьох десятків. Сьогодні вони залишилися лише поблизу Паріївки, Купчинець та на околицях Іллінців.
Свій слід на території краю залишили племена східних слов’ян-уличів, що жили тут у другій половині І тисячоліття нової ери. Їхні городища виявлені в урочищі Гегове біля Дашева.
Особлива сторінка в історії землі Іллінецької – період Визвольної війни проти польсько-шляхетського гноблення у 1648-1654 роках. Тоді по всій Україні полинула слава про полкове місто Кальник.
Кальницьким полком керував легендарний Іван Богун – друг і сподвижник Богдана Хмельницького. Кальнику підпорядковувалися сотенні містечка, серед яких Погребище, Липовець, Іллінці, Дашів, Животів, Балабанівка, Жорнище, Зозів, Немирів, Вороновиця і навіть Подільська столиця – місто Вінниця.
Бурхливо розгорталися події у Надсоб’ї і в період антифеодального повстання у 1768 році на Правобережній Україні, яке ввійшло в історію під назвою Коліївщина. Мужньо боролися наші предки зі своїми гнобителями. На жаль, ми не маємо багато писемних відомостей про ті часи, однак скупі тогочасні хроніки переповідають, що селяни Кальника і навколишніх сіл брали участь у боях із польською шляхтою у складі загонів Максима Залізняка та Івана Гонти. А гайдамаки із загону Гната Голого завдали потужних ударів по польському гарнізонові, що розташовувався в Дашеві.
Друга половина ХVІІ століття – це період, коли в Надсоб’янськім краї було збудовано чимало християнських святинь. Справжньою окрасою селища Дашів є Михайлівська п’ятикупольна церква, вражають витонченістю зодчества трикупольна Миколаївська церква в Борисівці та Богородична церква в Іллінцях.
У ХІХ столітті Іллінеччина на певний час стала прихистком для окремих «перших російських благовісників свободи» - декабристів. Управа Південного товариства декабристів фактично знаходилася в Іллінцях. Про це свідчили генерал-майор Волконський, полковник Поджіо, прапорщик Бестужев-Рюмін, а також Муравйов-Апостол.
У другій половині ХІХ ст. на теренах району значного розвитку зазнало промислове виробництво. Свою продукцію почали виробляти 4 цукроварні: Іллінецька, Бабинська, Кальницька та Кам’яногірська. Наш цукор славився як в усій Російській імперії, так і в колишньому Радянському Союзі. Сьогодні славні традиції цукроварів збережені на Іллінецькому цукровому заводі.
Крім цукроварень, запрацювали млини, цегельні заводи, маслобойня, пивоварний завод у Кальнику.
Докорінно змінив долю наших краян буремний жовтень 1917…. Чимало горя принесла нікому непотрібна братовбивча громадянська війна, голодомор 1932-1933 років, репресії. Великим випробуванням для жителів краю стала Велика Вітчизняна війна. Понад 4200 уродженців і жителів району віддали своє життя за Перемогу. Багато воїнів Радянського Союзу навіки полягли у землю Іллінеччини, борючись за визволення району. Як свідчення глибокої поваги до визволителів, стоять сьогодні пам’ятники героям у наших селах та містечках.
Четверо Героїв Радянського Союзу народилися в Іллінецькому районі: В.А. Гелета у Чорториї, Г.М. Шимко та М.З. Брацюк у Хрінівці, О.С. Западинський у Кальнику, а Іван Никифорович Бойко із Жорнища удостоєний цього великого звання двічі.
Прославилися у нашому краї партизани-підпільники. У Шабелянському лісі діяла Друга партизанська бригада, Іллінеччина в роки війни стала центром партизанського руху на Поділлі. Нині наш район називають не тільки краєм козацької вольності, а й землею партизанської слави. Ми бережемо пам'ять про народних месників, про що свідчить Меморіальний історико-культурний комплекс «Партизанський край» у Шабелянському лісі.
Післявоєнний період – це період нових трудових звершень наших краян. Повністю змінилося сільське господарство, значного розвитку зазнала промисловість.
Слава про Надсоб’я полинула далеко за межі області. Четверо наших земляків були удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці – доярка М.Ю.Плахотник з с.Голики, дояр Ф.П.Хоменко з с.Яструбинці, доярка М.І.Коцюруба з с.Купчинці, Г.П.Павленко – апаратниця Кам’яногірського цукрового заводу.
Пройшли роки… Змінили свої обличчя села, селище, містечко. Особливого розвитку зазнали сільське господарство, промисловість, освіта, культура та охорона здоров’я.
